Системи менеджменту харчової безпеки
Існує як безліч стандартів, що стосуються безпеки харчової продукції, так і безліч варіантів їх впровадження та схем сертифікації. Міжнародна організація зі стандартизації ISO, маючи великий досвід гармонізації стандартів, перша звернула увагу на вирішення питання різноманітності стандартів, розробивши ISO 22000 «Системи менеджменту безпеки харчової продукції. Вимоги до будь-яких організацій у продуктовому ланцюзі». З моменту опублікування в 2005 році цей стандарт був успішно впроваджений сотнями компаніями по всьому світу, залученими в один або більше етапів продуктового ланцюга безпосередньо або опосередковано.
З іншого боку, визнання схеми сертифікації Глобальної ініціативи безпеки харчових продуктів (GFSI) відіграє важливу роль для компаній, які планують постачати або поставляють свою продукцію великим міжнародним харчовим компаніям, великим рітейлерам, таким як Tesco, Wal-Mart, Carrefour, Metro та ін. Глобальна ініціатива з безпеки харчових продуктів, проаналізувавши вимоги стандарту ISO 22000, дійшла висновку про необхідність розробки для виробників харчових продуктів більш специфічних вимог до попередніх програм. Так було створено специфікацію PAS 220:2008 «Програми попередніх умов безпеки харчових продуктів для харчового виробництва» (нині PAS 220 замінено на ISO/TS 22002–1-2009).
Схема сертифікації, заснована на стандарті ISO 22000:2005, специфікації PAS 220: 2008 (в даний час PAS 220 замінений на ISO/ТЅ 22002-1-2009) і додаткових вимогах, була визнана Глобальною ініціативою з безпеки харчових продуктів (GFSI) і названа FSSC 22000.
Схема FSSC 22000 належить та підтримується некомерційним незалежним Фондом сертифікації безпеки харчових продуктів, що базується у Нідерландах. Фонд розпоряджається авторськими правами на схему сертифікації FSSC 22000 за допомогою ліцензійних угод.
Спочатку область застосування схеми FSSC 22000 поширювалася лише на виробників харчових продуктів та харчових інгредієнтів. У міру того, як ISO та комерційні організації розробляють технічні специфікації з вимогами до попередньо необхідних програм (ПНП) для інших ланок харчового ланцюга, FSSC розширює область застосування схеми. В даний час у схемі FSSC 22000 застосовні такі галузеві специфікації:
- ISO/TS 22002-1:2009 Попередньо необхідні програми безпеки харчових продуктів. Частина 1: Виробництво харчових продуктів;
- ISO/TS 22002-2:2013 Попередньо необхідні програми безпеки харчових продуктів. Частина 2: Кейтерінг;
- ISO/TS 22002-3:2011 Попередньо необхідні програми безпеки харчових продуктів. Частина 3: Сільське господарство;
- ISO/TS 22002-4:2013 Попередньо необхідні програми безпеки харчових продуктів. Частина 4: Виробництво упаковки для харчових продуктів;
- ISO/TS 22002-5:2019 Попередньо необхідні програми безпеки харчових продуктів. Частина 5: Транспортування та зберігання;
- ISO/TS 22002-6:2016 Попередньо необхідні програми безпеки харчових продуктів. Частина 6: Виробництво кормів та харчування для тварин;
- BSI PAS 221:2013 Попередньо необхідні програми безпеки харчових продуктів при роздрібному продажу харчових продуктів;
У травні 2019 року вийшла нова 5 версія схеми сертифікації FSSC 22000, що містить 6 частин:
- Частина 1: Загальне уявлення схеми;
- Частина 2: Вимоги до організацій, що підлягають аудиту;
- Частина 3: Вимоги до процесу сертифікації;
- Частина 4: Вимоги для органів із сертифікації;
- Частина 5: Вимоги до органів з акредитації;
- Частина 6: Вимоги до навчальних організацій.
Вигоди від впровадження та сертифікації:
- наявність сертифіката FSSC є необхідною умовою для здійснення постачання харчової продукції міжнародним харчовим компаніям та великим рітейлерам, у т.ч. PepsiCo, Unilever, Kraft Foods Inc., Mars, Incorporated, Metro С&C та ін.
- визнання всіма організаціями, що входять у світовий ланцюжок постачання харчових продуктів;
- впевненість у якості харчової продукції;
- демонстрація прихильності до виробництва безпечних харчових продуктів, зміцнення авторитету торгової марки та корпоративного іміджу;
- підвищення рівня довіри споживачів, торгових мереж, наглядових органів та потенційних партнерів;
- зниження ризиків у сфері безпеки харчової продукції;
- удосконалення управління ланцюжками постачання.