Система менеджменту протидії хабарництву
Корупція в сучасному світі вже не є локальною проблемою, вона перетворилася на транснаціональне явище, яке зачіпає суспільство та економіку всіх країн, а також ставить організації під загрозу кримінального звинувачення, штрафів, а ту шкоду, яку хабарництво здатне завдати репутації підприємств, часто недооцінюють.
До форм прояву корупційних відносин зазвичай належать:
- хабарництво, підкуп, одержання незаконних доходів (вимагання, «відкати»);
- крадіжка та приватизація національних ресурсів та коштів;
- незаконне присвоєння (підробка, фальсифікація, розкрадання; привласнення грошей, майна обманним шляхом), зловживання при використанні державних фондів, розтрати;
- кумівство, фаворитизм;
- просування особистих інтересів, змова (надання преференцій окремим особам, конфлікт інтересів);
- прийняття подарунків для прискорення вирішення проблем;
- захист і заступництво (лжесвідчення);
- зловживання владою (залякування або тортури);
- маніпуляції регулюванням (фальсифікація, прийняття рішень на користь однієї групи або людини) та ін.
Тільки за останні роки в різних регіонах світу було прийнято багато декларацій та конвенцій, спрямованих на протидію корупції як світовому явищу. У конвенціях, що приймаються, закріплюються норми права міжнародного характеру, обов’язкові для країн, що ратифікують ці конвенції:
- Конвенція ООН проти корупції (186 країн-учасників)
- Конвенція про кримінальну відповідальність за корупцію;
- Декларація ООН про боротьбу з корупцією та хабарництвом у міжнародних комерційних організаціях;
- Резолюція Комітету міністрів Ради Європи «Про двадцять принципів боротьби з корупцією»;
і багато інших
Впровадження антикорупційних конвенцій у законодавства держав-учасниць є важливою складовою протидії корупції, оскільки через це досягається одна з головних цілей, заради якої такі конвенції полягали: формування у національному законодавстві держави-учасниці відповідної нормативно-правової бази, адресованої фізичним та юридичним особам. Дії останніх якраз і є джерелом корупції.
Ризики, котрим корупція піддає організації, можна контролювати за допомогою системи менеджменту протидії корупції..
У жовтні 2016 року міжнародна організація зі стандартизації ISO опублікувала міжнародний стандарт ISO 37001 «Система менеджменту протидії корупції», який тісно пов’язаний з ISO 26000, сприяє організаціям у попередженні хабарництва, встановленні дій при його виявленні. Цей стандарт заснований на британському стандарті BS 10500:2011 та замінює його.
Стандарт ISO 37001 може бути застосований будь-якою організацією незалежно від розмірів та видів діяльності організації, форм прояву корупції, з якими вона стикається, а також у будь-якій країні, оскільки сприяє відповідності діяльності організації передовим міжнародним практикам та відповідним нормативно-правовим актам у сфері протидії корупції у всіх країнах, де працює організація.
Комплекс заходів, що описуються в стандартах системи менеджменту протидії хабарництву, у тому числі в ISO 37001, включає в себе:
- розробку антикорупційної політики,
- призначення особи/групи осіб, відповідальної/-их за впровадження, функціонування та забезпечення відповідності системи менеджменту протидії хабарництву;
- аналіз корупційних ризиків;
- навчання з питань антикорупційної діяльності,
- перевірку партнерів та проєктів;
- заходи, що дозволяють привернути увагу до фактів хабарництва та корупції;
- процедури з розслідування фактів хабарництва та дисциплінарна відповідальність;
- внутрішні аудити;
- аналіз та покращення системи менеджменту антикорупційними заходами.
Переваги впровадження стандартів:
- включення до стандарту кращого міжнародного антикорупційного досвіду, застосування організаціями однакових підходів до запобігання та виявлення хабарництва, незалежно від країни, в якій вони функціонують;
- демонстрація інвесторам, топ-менеджменту, власникам, замовникам проєктів, співробітникам, споживачам та іншим заінтересованим особам того, що організація зробила необхідні кроки для протидії хабарництву з боку організації, її посередників або щодо організації;
- впевненість у ефективності механізмів контролю в організації (у тому числі фінансового контролю, контролю над закупівельною діяльністю, контролю над активами організації), що дозволяють своєчасно виявляти та мінімізувати ризики недотримання нормативно-правових вимог щодо хабарництва;
- задоволення вимог іноземного законодавства (FCPA, DOJ, SEC, SFO);
- підвищення рівня експертизи проєктів та ділових партнерів;
- розслідування та оцінка можливих або вже існуючих корупційних випадків;
- підвищення рівня прозорості бізнес-процесів;
- зниження ризику порушення законодавства та накладення штрафних санкцій;
- підвищення рівня корпоративної культури та ділової етики.